Останнім часом мені чогось хочеться написати, що Бога нема. І це не в значенні того, що Бога існує. Ні, я вірю в те, що Він є. Але в значенні: що Його нема в нашому житті. Що ми Його не бачимо, не відчуваємо. Що Він десь є далекий і недосяжний для нас. Для мене ці слова не є виразом атеїзму чи якоїсь зневіри. Навпаки, я сподіваюся, що ці мої слова походять зі справжньої віри та глибокого розуміння життя, свого та інших.
Те, що Бог нема складає для мене певну теологічну та практичну проблему. Чи ми взагалі в стані зрозуміти Бога, наблизитися до Нього. Усі ті слова Святого Письма до говорить про близьке спілкування з Богом спричинюють мені біль, адже нагадують про те чого я не маю.
Можливо ми ніколи так насправді і не зустрінемося з Богом. Він є надто для нас. Ми у цьому прагненні хочемо такого чого не можемо осягнути. Можливо для нас є достатньо радіти добрим друзям, любові жінки, праці та вихованню дітей. Тобто любові від творіння для нас є достатньою. Але досвіт святих говорить мені про щось зовсім інші. Інакше для чого скажіть мені тоді йти в монастир чи ставати священиком, якщо ти все одно нічого не матимеш. Я справді вірю в те, що Бог не обмане очікування і сподівання своїх дітей.
З другого боку усе Святе Писання говорить нам про дивовижні речі. Про те як люди спілкувалися з Богом. Не буду дуже сильно сперечатися з тим чи зустрічав я таких людей чи ні. Але досвід Святого Письма десь нагадує мені казку. Але якщо ми приймаємо Його як Слово Боже, то не можемо відносити до Нього легковажно. Отже, все те, що там написано — справжнє.
Єдина проблема що ми можемо неправильно Його розуміємо. Домішуємо своїх фантазій. Видумуємо таке чого там насправді нема. Але в будь-якому разі Святе Письмо засвідчує нам, що віра це боротьба. Це не лише якісь втіхи та радість. Інколи це спокуси та терпіння. Але вона у будь-якому разі говорить нам про позитивний спосіб спілкування з людей з Богом.
Звичайно, у всіх випадках Сам Бог починав це спілкування і відкривався настільки наскільки хтів. Але це все одно не перекреслює того, що люди могли готуватися до цієї зустрічі. Що вони в певній мірі могли розраховувати на неї. Завіт у самій своїй суті — це обіцянка. А обіцяного треба чекати. І у цьому завіті Бога з нами є дуже важливим елемент нашої участі.
Тому для мене таким важливим є питання того, що саме я маю робити для того, щоб зустрітися з Богом. Якими шляхами до Нього йти. Що брати у дорогу. Чого очікувати і що чекати. Для мене це ціла подорож. Я йду щоб зустріти свого Господа.
Це не є вже виконання. Це лише сподівання. А це моє життя — це саме така подорож, у якій я лише знаходжу згадки, сліди, знаки про Того, Кого я люблю.
Тому питання стоїть: як саме пережити цю подорож. Як не піти у іншому напрямку. Як не прийти невчасно.
Усі ці думки турбують мене. І лише у своїх пошуках віри я знаходжу на них відповіді. Тому намагаюся про них писати, не стільки для того, щоб когось вчити, скільки для того, щоб самому не загубити дорогу і не втратити головне.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не зря написано, что Бог на "небе", т.е. на очень высоком уровне, к которому "поднимаются" в восхождении, в отречении от себя плотского. А на самом деле Он очень близко - стоит только начать делать дела любви. "Приблизьтесь ко Мне (любви), и Я приближусь к вам".
Патриарх застолбил восток - Валерий Бартахов Россия, это государство многонациональное. Что имел в виду Патриарх, когда говорил о приоритете для русской церкви? В России на русском языке, вещают имя Христа Иисуса, многие церкви. И по правде сказать, о патриархе я не разу не слышал и не читал сообщений, чтобы он где-то исповедал в открытую свою любовь к Господу, как Петр: - Когда же они обедали, Иисус говорит Симону Петру: «Симон Ионин! любишь ли ты Меня больше, нежели они?» [Петр] говорит Ему: так, Господи! Ты знаешь, что я люблю Тебя. [Иисус] говорит ему: «паси агнцев Моих» Иоан.21:15. Еще говорит ему в другой раз: «Симон Ионин! любишь ли ты Меня?» [Петр] говорит Ему: так, Господи! Ты знаешь, что я люблю Тебя. [Иисус] говорит ему: «паси овец Моих» Иоан.21:16. Говорит ему в третий раз: «Симон
Ионин! любишь ли ты Меня?» Петр опечалился, что в третий раз спросил его: любишь ли Меня? и сказал Ему: Господи! Ты все знаешь; Ты знаешь, что я
люблю Тебя. Иисус говорит ему: «паси овец Моих» Иоан.21:17. Господь предупреждает, что вместо народа Божьего под видом одной нации явится сборище сатанинское (Откр.2:9 Откр.3:9). И Гитлер уже являлся миру под вывеской «с нами Бог». Желание же Господа в том, чтобы привести в Свой дом молитвы и обрадовать спасением все народы: Ис.56:7; Мар.11:17; Матф.21:13.
Поэзия : "Секрет" - Юлия Нужно быть "ЧЕЛОВЕКОМ", чтобы потом, в тот день когда тебя не станет,ЗЕМЛЯ ДРОЖАЛА ОТ ГОРЯ,а не так чтобы люди плевали тебе в последний путь.....
